Відповідь Міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина народному депутату України Володимиру Гусаку

Шановний Володимире Георгійовичу!


На превеликий жаль, протягом "Години запитань до Уряду” в Парламенті мені не вдалося відповісти на Ваше запитання щодо проблем вугільної галузі та про ситуацію навколо компанії ДТЕК, яка має фактичну монополію у тепловій генерації та видобутку енергетичного вугілля.

Дуже приємно почути його саме від Вас. Спеціалісти добре пам'ятають стиль роботи компанії СКМ, де Ви курували вугільний напрямок під час приватизації вуглевидобувних підприємств. Шкода, що лише зараз, після отримання депутатського мандату, Ви перейнялися долею неефективних шахт зі складними геологічними умовами, які залишилися в державній власності. Після того, як компанія ДТЕК (власником якої є холдинг СКМ) приватизувала найкращі підприємства, такі як “Павлоградвугілля”, та орендувала “Добропілля”. При цьому, незважаючи на значно кращі стартові умови, ці підприємства все ж пройшли у свій час масові звільнення шахтарів.
Усі проблеми Ви, мабуть, знаєте не гірше Міністерства: брак коштів на критично необхідне обладнання, складність контролю директорів, які звикли до легких бюджетних грошей, перепони з боку приватних ТЕС, які відмовляються купувати вугілля або роками не розраховуються за відванатажене вугілля.
Ми намагаємося змінити ситуацію. В умовах війни на Сході Уряд замість дотацій шахтарям використовує кошти на армію та соціалку. А Міністерство намагається дати можливість заробити гроші на зарплату та підготовку лав. Бо зарплати мають фінансуватися з доходу, а лави із прибутку, а не з бюджету. Такий підхід закладений і в коаліційній угоді і в Програмі діяльності Уряду.
Наша команда почала наводити порядок на кожному з 35 підприємств вугільної галузі, що залишилися на контрольованій українською владою території. Кожне підприємство за відсутності дотацій з держбюджету отримало завдання провести аудит діяльності та довести, що може збалансувати свої фінанси.
Концепцію розвитку вугільної галузі розроблено ще навесні. Вона передбачає збільшення видобування та рентабельності, зменшення адміністративного персоналу та закриття лише тих шахт, що не мають перспективи стати рентабельними. Крім того, намагаємось приватизувати неперспективні шахти. Але в умовах війни та проблем, які накопичувалися роками у вугільній промисловості, інвестори в чергу не стають. Для того ж, щоб планувати зайнятість працівників безперспективних шахт, ми відновили роботу Ради з питань функціонування системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі та населення територій, на яких розміщуються вугледобувні та вуглепереробні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації). До цього вона існувала лише на папері, ми ж іще до кінця року створимо проектний офіс. Також залучаємо іноземних спеціалістів для реформування галузі.
Але ситуацію в галузі змінює не концепція на папері, а інвестиції. Державним шахтам потрібне обладнання та модернізація – тоді вони почнуть заробляти. Але прибуткові та успішні шахти, що збільшують видобуток – проблема для конкурента. Але про нього далі. На жаль, Кабінет Міністрів так і не ухвалив поки розробленого документа. Вочевидь причина — брак коштів. Але ми переконуємо Уряд повернутися обличчям до гірників і дати їм засоби до роботи. І тоді погашати борги по зарплаті з бюджету не буде необхідності.
Щодо ситуації з компанією ДТЕК. Деолігархізація – це не війна. Це початок роботи за єдиними правилами. Де є баланс між інтересами підприємств, що потребують коштів на модернізацію та оновлення, та інтересами споживача, який має розуміти, за що і скільки він платить. А також інтересів держави, яка повинна отримувати податки та дивіденди.
Саме так ми ставимося до всіх фінансово-промислових груп, включно з ДТЕК.
Міністерство протягом року допомагало корпорації вирішувати питання з об'ємом виробітки електроенергії, сприянням експорту, фінансуванням поставок вугілля на її ТЕС. Але все це – до певної межі, де закінчуються інтереси держави. Коли йшлося про збільшення тарифу на електроенергію понад розумні межі, наша позиція була категоричною.
Але ми сподіваємося, що надалі ДТЕК буде виконувати свої обов'язки, як і всі інші учасники ринку. І не доводити до надзвичайних заходів в енергетиці, які нам постійно потрібно оголошувати, щоб збалансувати навантаження на енергоблоки ТЕС та щоб економити дефіцитний антрацит.
І головне: щодо боргів шахтарям. Зверніть увагу, що борги по зарплатні є далеко не на всіх підприємствах. Частина державних компаній виплачує зарплатню справно — це там, де директори навчилися працювати ефективно і збільшили видобуток. А частина не навчилася – це директории, які ніколи і не вміли працювати — тільки тратити бюджетні гроші. І якщо би профспілки були відповідальними, то пікети мали би бути перед офісами таких директорів і перед місцевими радами та адміністраціями, які протидіяли заміні директорів цих шахт.
Чи перед офісом компанії ДТЕК, яка продає своє ж вугілля своїм же станціям за значно дорожчими цінами. І все одно мають борги перед шахтарями.
Ще раз дозвольте подякувати Вам, Володимире Георгійовичу, що Ви порушуєте це питання в стінах Парламенту. Бо підтримка шахтарів депутатським корпусом вкрай важлива саме сьогодні, коли в Парламенті буде обговорюватися бюджет країни на наступний рік.


Друк   E-mail