Долю газорозподільних мереж має відкрито вирішувати Парламент, - Міненерговугілля

Відповідний законопроект розроблено у Міненерговугілля та передано до Верховної Ради України.
Про це повідомив Михайло Бно-Айріян, директор Департаменту стратегічного планування та європейської інтеграції Міненерговугілля України під час дискусії щодо шляхів вирішення проблем розподілу природного газу.
«Законопроект Міністерства включає пропозиції щодо подальшої долі газорозподільних мереж, адже питання є надто важливим для енергетики країни. І системне та довгострокове рішення з цього приводу має бути прийняте прозоро та відкрито», – зазначив Бно-Айріян.

За його словами, не можна допустити продовження ганебної практики попередніх років, коли активи вартістю сотні мільйонів доларів використовувалися безоплатно.
«Українське «ноу-хау» під назвою «господарське відання» не розуміють у Європі та у світі, отже, не можна допустити, щоб подібне повторилося при виконанні зобов’язань України у рамках Третього енергопакету», - наполягає Бно-Айріян.
«Демонополізація ринку спрямована на покращення умов та якості послуг для споживачів, над чим і працює Міністерство», - додав М. Бно-Айріян.
У той же час пропозиції НАК «Нафтогаз України» відображають філософію тільки одного гравця ринку. Крім того, запропонований НАК «Нафтогаз» варіант суперечить умовам Третього енергопакету. Адже у руках однієї компанії буде зосереджена функція видобування та суттєвий вплив на транспортування.
«І тут різниця підходів – ми послідовні і прозорі у своїй стратегії щодо газорозподільчих мереж . На противагу бачимо, як на різних рівнях, намагаючись обійти Парламент, у нормативно-правових актах нижчого рівня є спроба заморозити запропоновані нами рішення, щоб зберегти статус-кво однієї компанії у системі. Такі рішення є дуже сумнівними з правового погляду і однозначно не сприятимуть довірі потенційних інвесторів у цій сфері», - пояснює представник Міненерговугілля.
Запропонована НАК «Нафтогаз» практика призведе до збереження монопольного впливу окремої компанії на ринок у цілому. Хоча наразі слід проводити політику максимальної лібералізації енергетичних ринків взагалі і газового зокрема.
Бно-Айріян прокоментував застереження щодо небезпеки впливу профільного відомства на роботу системних операторів. Він зазначив, що такий досвід успішно реалізований у низці європейських країн, зокрема Польщі, Данії, Литві, Швеції.
У названих країнах системні оператори підпорядковані міністерствам енергетики. Відповідні міністерства точково впливають на роботу системних операторів через стандартизовані принципи корпоративного управління. Саме такі стандарти наразі також розробляються в українському Міненерговугіллі і будуть найближчим часом відкрито презентовані для обговорення громадськістю та всіх заінтересованих сторін.

Довідково:
Газорозподільні мережі - мережа газових об'єктів та труб, які постачають газ від магістральних мереж до споживачів. По суті – капілярна система газових мереж - 330 000 об’єктів.
Сьогодні вони перебувають у державній власності, але безоплатному користуванні облгазами – приватизованими монополістами, які постачають газ побутовим споживачам та частині підприємств. У «безоплатне користування» вони потрапили у 2012 році за допомогою спеціальної постанови Уряду М. Азарова, під приводом «необхідності забезпечити стабільність постачання»
У результаті облгази отримали можливість використовувати природну монополію, збудовану ще за радянських часів.
Ситуація повинна змінитися в рамках реформи ринку газу.
Головний принцип реформи ринку газу - розділення монополістів. Це прописано і в ухваленому Законі про ринок природного газу, і в правилах функціонування енергетики в Європі, до яких Україна долучилася, підписавши угоду про «Третій енергетичний пакет».
Структура нового ринку: див. інфографіку:
http://uacrisis.org/.../22939-ukrainian-ukrayinskij-rinok-gaz...
Згідно з цими зобов'язаннями, транспортування, продаж та видобуток енергоносіїв повинні перебувати в різних руках – одна компанія не може поєднувати ці функції, оскільки в неї буде спокуса скористатися монопольним становищем і збільшувати ціни на послуги чи знижувати якість для споживача.
Це призведе до того, що на ринку і для промисловості, і для споживача працюватимуть кілька операторів, як це відбувається, наприклад, у сфері мобільного зв’язку. І споживач зможе обирати, а відтак – примушувати трейдерів конкурувати між собою.
За цими правилами повинна залишатися лише одна, природна монополія: мережі. Бо будувати паралельні газогони, електромережі чи нафтопроводи недоцільно та невигідно. Натомість оператори цих мереж нестимуть зобов'язання перед:
• Споживачами за якість послуг – адже їх потрібно підтримувати в належному стані та турбуватися про безпеку.
• Трейдерами за можливість безперешкодного доступу до використання мереж.
Кожен трейдер, який має договір зі споживачем, має рівне право користуватися мережами.
Від такої системи виграє споживач – він перестане залежати від монополістів – облгазів – а оператор мережі отримуватиме від нього кошти лише за використання цієї мережі.
Міненерговугілля створено Державне підприємство «Українські газорозподільні мережі» та запропоновано Кабінету Міністрів України визначити зазначене підприємство балансоутримувачем державних газорозподільних систем, що після визначення Мінекономрозвитку органом управління НАК «Нафтогаз України», є найбільш прийнятним рішенням з погляду виконання вимог Третього енергетичного пакету. Міненерговугілля і на даний час є органом управління державними газорозподільними системами.
При цьому Міненерговугілля, з метою уникнення інсинуацій щодо можливого подальшого впливу на операторів, не заперечує проти передачі газорозподільних систем державному підприємству, що належить до сфери управління Фонду державного майна. Хоча у цьому випадку може виникнути певна невідповідність вимогам Третього енергетичного пакету, оскільки ФДМУ наразі здійснює управління (тимчасово до їх приватизації) різними розмірами державних пакетів акції понад 10 енергогенеруючих та енергопостачальних компаній.
Також Міненерговугілля погоджується на відрахування частки доходу, отриманої від операторів, до державного бюджету у будь-якому розмірі, який буде визначений Мінекономрозвитку на підставі обґрунтованих розрахунків за погодженням з Мінфіном. Саме Мінекономрозвитку, за погодженням з НКРЕКП, визначатиме і розмір плати операторів за експлуатацію майна розподільчих систем.
Однак на сьогодні на законодавчому рівні не визначено порядку та умов передачі газорозподільних мереж, власником яких є держава, суб’єктам господарювання, які не належать до державного сектору економіки.
У зв’язку з цим Міненерговугілля розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення умов функціонування ринку природного газу» (реєстр. № 3325), який внесено на розгляд Верховній Раді України. Законопроектом, зокрема, передбачається внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо визначення порядку передачі газорозподільних систем у користування на платній основі, а саме зняття обмежень щодо передачі в оренду газорозподільних систем; встановлення, що орендодавцем газорозподільних систем, власником яких є держава, є суб’єкт господарювання державного сектору економіки, визначений Кабінетом Міністрів України; типовий договір оренди газорозподільних систем, власником яких є держава, розробляє і затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі.


Друк   E-mail